отаман

-а, ч.

1) іст. Виборний або призначений ватажок козацького війська. || Представник козацької адміністрації у населених пунктах в Україні в 17-18 ст. Курінний отаман. Наказний отаман.

2) У дореволюційній Росії – начальник козачих військ і поселень, що виконував військові, поліцейські та адміністративні функції. Станичний отаман.

3) У роки громадянської війни – верховода контрреволюційних формувань.

4) заст. Ватажок, керівник. || Той, хто очолює яку-небудь виробничу і т. ін. групу людей.

5) іст. На Правобережній Україні і в Галичині – сільський староста.